Рекомендації практичного психолога та соціального педагога для
педагогічних працівників
Протокол надання першої психологічної допомоги в гострих стресових ситуаціях (А. Гершанов)
-
Заспокоїтися самому. Працювати тільки в достатньо стабільному емоційному стані.
-
Вкрай важливо не говорити про емоції.
-
Не говорити такі фрази: «Заспокойтеся», «Все буде добре», «Все пройде», «Життя налагодиться» тощо. Такого роду слова замість надії нададуть людині, якій ви допомагаєте, відчуття самотності. Вона вам не повірить і відчує, що ви її не розумієте, навіть якщо на словах погодиться з вами.
-
Сповільнити темп, щоб уповільнити реакції людини, якій надаємо допомогу. Говорити в більш повільному темпі, ніж зазвичай (набагато повільніше). Для людини, якій ми надаємо допомогу, зовнішній світ зруйнований, немає нічого стабільного. Необхідно бути реальними і дати відчуття опори, впевненості та стабільності.
-
Говорити чіткими короткими фразами. Можна підвищити голос. Почати можна з фрази «Подивися на мене. Ти бачиш мене?». Людина досліджує ефект тунельного зору. Потрібно розширити цю тональність.
-
Встановити контакт і дати перше відчуття того, що є ще щось, крім пережитого жаху. Спочатку варто представитись. Не говорити, що ви є психологом. Психолог, психіатр, психотерапевт – ці слова краще не озвучувати: людина може почати додатково хвилюватися, що з нею щось не так.
-
Запитайте ім’я людини: «Як вас звати?».
-
Далі запитайте «Куди Ви йшли?», «Що Ви робили?», «Що збиралися робити, коли … (завила сирена, почалися обстріли – назвіть ситуацію, про яку раніше вам розповідала людина)?». Гострий стрес може розірвати неперервність життя. Ці запитання з’єднають ситуації в одну ціль, повертають відчуття неперервності життя.
-
Повторюйте за людиною відповідь чітко і ясно. Додайте, якщо знаєте ситуацію, без емоцій та подробиць. Ми озвучуємо порядок до того, як відбулася ситуація, потім саму ситуацію і те, що відбулося після.
-
Потрібно включити мислення, повернути відчуття контролю та особистої значущості. Цей етап потребує вашої творчості. Можна, наприклад, попросити порахувати людей, міряти комусь тиск (якщо є можливість), подивитися номери будинків довкола. Приклад формулювання «Допоможіть, мені дуже потрібно дізнатися, які номера найближчих будинків – того і того, у мене поганий зір».
-
Нормалізація. Говоримо про реакції, які відчуває людина: «Перекажіть те, що Ви бачите та відчуваєте, наприклад: сльози, розгубленість, тривога, спустошення, заторможеність, агресія тощо» та пояснюємо, що це нормальні реакції на ненормальну ситуацію.
-
Шукаємо ресурси. Завершуємо розмову з людиною на пошуках власних внутрішніх ресурсів сили. Важливо, щоб людина згадала свої приклади, варіанти справлятися у стресовій ситуації. Будь-які можливості давати собі раду: комп’ютерні ігри, прогулянка з собакою, пробіжка, їжа – всі варіанти, крім алкоголю та наркотиків, можливі. Не наше завдання зараз оцінювати способи справлятися зі стресом. Найкращий спосіб пережити шокові стресові ситуації – це відновлення контролю (за допомогою дій) і зв’язків з іншими людьми.
-
Ситуація, коли людина в ступорі. Якщо людина застигла та не реагує, застосовуйте голос (скажіть що-небудь впевнено та голосно), візуальні подразники (помахайте рукою перед очима). Можна спробувати дати в руки щось контрастне (якщо поряд є швидка допомога, можна у них взяти лід і дати в руки). Не потрібно бити по щоках.
Джерело: методичні рекомендації "Перша психологічна допомога. Алгоритм дій, надані листом МОН від 04.04.2022 № 1/3872-22
Як впоратися із тривожними думками?
Кожен із нас знає, що означає жити в умовах постійної тривоги. Новини, сирени, невизначеність – усе це змушує наш розум малювати найгірші сценарії. Але як зберегти внутрішню рівновагу й не дозволити тривозі виснажувати нас?
Техніка "Якорі реальності" допомагає повернути контроль над своїми думками та зосередитися на теперішньому моменті. Вона досить проста, вам знадобиться зробити лише три кроки:
1. Впіймайте тривожну думку
Коли ви помічаєте, що вас накриває тривога, поставте собі запитання:
✅ Чи ця думка ґрунтується на фактах, чи це лише моя уява?
✅ Чи допомагає мені ця думка діяти, чи вона лише забирає енергію?
2. Створіть "якір реальності"
Замість того, щоб занурюватися в страхи, прив’яжіть себе до теперішнього моменту. Спробуйте:
✅ Відчути свої стопи на підлозі
✅ Перерахувати 5 речей, які бачите навколо
✅ Сконцентруватися на повільному диханні (вдих – 4 секунди, видих – 6)
✅ Сказати собі: "Зараз я тут. Зараз я в безпеці. Я роблю те, що в моїх силах"
3. Переключіть увагу на дію
Тривога паралізує, але дії повертають нам контроль. Маленькі кроки допомагають не застрягати в думках:
✅ Зателефонуйте рідним, нагадайте один одному, що ви разом
✅ Зробіть щось конкретне: приберіть, приготуйте чай, підіть на прогулянку
✅ Долучіться до підтримки ЗСУ
Пам’ятайте, тривожні думки – це реакція на складні обставини, але ми не мусимо їм підкорятися. Навіть у найтемніші часи ми можемо знайти точки опори. Якщо відчуваєте, що тривога стає надто сильною, не соромтеся звернутися за підтримкою – до друзів, родини чи психологів. Ми разом, ми сильні. Бережіть себе. І знайте, ви не одні.
Джерело: телеграм канал "психологічна підтримка"